Зробити один одного малими
Додумався розумний чоловік.
Лиш не подумав, хоч і мав поважний вік:
Ті, що дурні, залишаться дурними …
Рахують гроші карлики щасливі:
Всі їхні долари помножені на сто.
Страшенно задоволені примхливі,
А більші дивляться на все це Шапіто.
Коли в дрібному світі олігархи почали роздавати ордери,
Ну що поробиш, як краплені карти ...
Великі вирішили їм повернути розміри
І їх рахунки стали схожими на жарти ...
А потім зарясніли зовсім різні ми.
Зробили зовсім різні королівства.
Щоб люди у доходах рівними були,
Щоб безпроблемними були суспільства.
Машина виривала крутія,
Якщо у нього влади і грошей аж надто,
Робила з нього дещо більше велета чи дещо менше малюка,
Та це було вже для людей занадто …
Між рівнями почалася війна.
Ресурсів стало знову комусь мало.
Нездатна ти, людино, на дива,
Тому й творіння твоє не одне пропало …
Знаходять велетів то тут, то там в землі.
Дивується нащадок, що ж це сталось?
Зібрались в бальній залі голі королі.
Це товариство над собою посміялось …
Ось так і в світі вибудовують межу,
Щоб емігранти в світ багатих не попали,
І так перераховують дола́ри,
Щоб ми не дуже помічали лжу ...
Та ось почали за межу пускати.
Так можна цілий розмір налякати!
Не розгубивсь дрібненький олігарх:
Більшим слуга, а для дрібних - монарх.
Під правила великих став все підганяти.
Отримав похвалу. Незгодних всіх за грати.
Дрібнота ж вся мовчить. Чому ж така покірна?
Так час весь пролетить. Чи ноша непомірна?
А не здрібніла гідність в малюка.
Підніме древко прапора рука?
*казка
