Десь там у небі зоряні дощі,
Ллють сріблом ясним на земні простори.
Туман крадеться тихо у ночі,
Чомусь сумні стоять високі гори.
Озвався десь веселий цвіркунець,
Прозора річка у танок пустилась.
Прокинувся від шуму горобець,
В самотності калина зажурилась.
Схилився сонях низько до землі,
Ховає личко від пташок цікавих.
Принишкли не співають солов'ї,
У ніч ввірвався вітер кучерявий.
І на побачення в своїм човні,
Мов наречений Місяць випливає.
Цілунки посилає він Зорі
Й шепоче ніжно, що її кохає...