Яка ж ти чарівна, ніченька серпнева,
Океан простору, зорепадів час,
Можна любуватися тобою до ранку,
Бо заворожила ти красою нас.
Молоденький місяць виглянув з-за хмарки,
Скільки юних зірок – в очах мерехтить.
Стрибонув до низу – в димар заховався.
Та годі ховатися – листя шепотить.
Молодик смілішав, набирався сили,
А як підріс трохи –пустився у пляс.
Із зірками Діви так розхороводивсь,
Що заворожили красотою нас.
Як зійшлися Овен із Левом у танку,
Аж проснулась риба в сонному ставку.
Зорепадом сипало з під копит до ранку.
Де можна побачити картину таку.
Любимо ці ночі, ніченьки серпневі.
Вже не жаркий вечір, прохолоди час,
Можна любуватися вами до ранку,
Тому, що заворожили ви красою нас.
