Де зараз твої зелені риби…?
Об борти чиїх кораблів
розбиваються…?
Чи дихають досі
твоїми світами
під поглядом
пильних днів?
Чи задихаються
від браку
повітря,
як кольорів?
Лінії поглядів
медузи
ковтнули,
мотузки
акули
зубами порвали,
біля мого причалу
пусто…
Човни із твоїми
думками,
спільними снами
пішли на дно,
ми мовчимо…
Де твої зелені риби,
де?
