Спішила з поля вода,
Під гору тропу шукала,
Як дівчина молода,
Нестримна та ще й зухвала.
Шуміла, мов бісеня,
В стрибках, віртуозних трюках,
Та ліс її перейняв,
Розкинувши дужі руки.
Чи пролісками зманив?
Чи клявся любити вірно?..
Хто зна?
Та лишилась з ним –
Пішла між дерев покірно.
Гарно Ніно! З свтом Вас! 
