За А. Моруа
Здригання вогню – мерехтливі, мов звуки,
і далі – стіна, що байдужа, мов спека.
Чиїхось запізнених виправдань рухи...
А доля – на брук нерозкритим конвертом.
І ти – миротворець в задавненій чварі,
чи бідний невдаха, пронизаний свистом.
...А дні балансують на крайчику хмари,
що в променях заходу – ламана риска.
Секунди у вічності – срібні рафіди*,
загадки і сни – світлячки невловимі.
У кожного – власна нещасть піраміда,
важливо впізнати – де дно, де вершина.
* рафіди ( гр., голка) голчасті кристали
Осінь...
Перечитала кілька разів, браво! 
