Їм клали янголи на плечі крила сині.
Продери мряку, сонце промінь посилало.
Вітрисько фугу грав в саду на клавесині.
А листя танго аргентинське танцювало.
Вела дорогою їх осінь осениста.
Дощем кропила, мов водицею святою.
І кожна крапелька бальзамно-промениста
Змивала сіль з очей, приправлену журбою.
Вони ішли, за руки взявшись в зимну зиму.
Та не страшили їх ні хуги, ні морози.
Писали хмари вірші їм у білу риму,
А зорі срібло щедро лили їм прозу.
Вибачте, Любо! Чомусь мені здалося, що ви Ксеня, мабуть через псевдонім, чи прізвище Крилата...
Постараюся більше не помилятися...
З повагою, Валентина.