Не бережемо почуття,
котрі даровані нам Богом,
Образи сиплемо на тих,
хто вчора був рідніш усіх.
Себе поводимо ми так,
мов безкінечна ця дорога,
Допоки Провидіння нас,
укотре, підійме на сміх.
Що буде завтра хто вгада,
що нас чекає за годину?..
Аби не рвали кіс собі
від невиправного жалю...
Бува, згорає як сірник,
вам дуже дорога людина,
А ви не встигнете уже
сказати їй:- Тебе люблю...
Людям завжди здається, що попереду в них так багато часу, що все можна легко виправити, залагодити... А час нікого не чекає, та й доля непередбачувана. Слушні роздуми.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людям завжди здається, що попереду в них так багато часу, що все можна легко виправити, залагодити... А час нікого не чекає, та й доля непередбачувана. Слушні роздуми. 
Ми ж з Вами не такі?.. 
