Не питаю я, де ти був
(Якщо схочеш, розкажеш сам),
І нестримний думок табун
Розжену по степам-лісам…
Не корю, що так довго. Ні.
Саме вчасно прийшов. Прийшов.
Я для тебе співала пісні,
Щоб на голос мій линув, немов
Я – Сирена. Але не бійся:
Не така, як ті інші, – твоя.
Я придумала нашу пісню
І співати тобі тільки я
Її буду. В твоїх обіймах
Мені стане байдужим все…
Я постійно, чуєш? Постійно
І нестримно кохаю тебе…
Твоя власна, ручна Сирена –
Ось ким стала заради і для,
І всім іншим я непідкоре́на,
А з тобою – мала Земля.
А з тобою молюся небу
І співаю хвалу тобі,
І моя єдина потреба –
Наша пісня ота. Далебі,
Інших навіть не пам’ятаю
І співаю усе знов і знов
Нашу пісню – єдине, що знаю, –
Нашу пісню про вічну любов…
