Ходи по лютневій траві під снігом,
Босою,
Тілом торкаючи холоду листя в повітрі,
Тягнеться пам’ять на кистях двома
Корабельним тросами,
Гострить тривога каменем
Вилиці, плечі і лікті.
Тримай дими над землею –
Хай стеляться
Теплою ковдрою для усіх
Живих і небіжчиків,
І коли з того світу почне повертатися
Вересень,
Із ним повернуться усі його злодії
Й грішники.
Будуть вертатись колоною з темними
Стрічками,
Будуть топтати врожа́ї і рвати яблука,
Червоні, мов ластівки, і сірі, немов пересмішники,
Вірні прибічники Бога, нав’язливі вороги диявола.
Душі мігрують із вересня в зимні тенета,
Глибоко в сніг заходячи, ледве ідучи,
Рушають уздовж кордону, доходячи аж до Бреста,
Виносять із нього каміння,
Лишають у ньому мушлі.
