Розпростертою в багнюці,
п'яною марюкою,
Шивернога, клишолапа,
Либішся, падлюча,
і…
Прокаженою лежиш,
у дьогті та в пір'ї,
і від лютощів тремтиш -
дертеє ганчір'я…
Жабою до горла – скік.
- Ти приляж зі мною,
закохай мене мужик…
Пізньою зимою…
Залюби недугу,
танком буги-вуги -
смерть свою…
Із заріканням,
що ніколи,
і ні з ким…
Я ж, на нічку,
може й зможу!
І зроблю з тебе жу-жжу!
І-у-да-а-іїї! Гу-гу-гу!
І заб'єшся, ти - цвяхом
В-в-в вічко раю,в вічко раю…
У діжку пекла,
посмиком.
Це, ріднесенький, остання я,
богом дана нам, жага,
кожному із нас - агонія,
а тобі, іще,й
…жига.
Ти палив серця надіями?
Ти дурив самотніх мріями?
Ну,так вмри…
І йди
сюди.
- Уба-буба–ги-ги-ги!!!
ID:
509347
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 04.07.2014 23:17:14
© дата внесення змiн: 04.07.2014 23:17:14
автор: Ицхак Скородинский
Вкажіть причину вашої скарги
|
