Спогад мій, спогад мій, що з мене ти хотів?
В повітрі осені прощальний літ дроздів,
І промінь сонця надокучливо світив
На ліс жовтіючий, де вітер шаленів.
Ми з нею вдвох ішли, неначе уві сні,
Волосся вітер плів і мрії чарівні,
Нараз на мене очі глянули ясні:
«Скажи, які були твої найкращі дні?»
А голос ніжний був, мов ангельський, дзвінкий.
Їй відповідь була у посмішці моїй,
І білу руку я побожно цілував.
Ах! Перші квіти, ароматів джерело!
І з милим шепотом, немов струмок співав,
Це перше ніжне «так» з коханих вуст зійшло!
*Ніколи більше (англ.)
Paul Verlaine
Nevermore
Souvenir, souvenir, que me veux-tu? L’automne
Faisait voler la grive à travers l’air atone,
Et le soleil dardait un rayon monotone
Sur le bois jaunissant où la bise détone.
Nous étions seul à seule et marchions en rêvant,
Elle et moi, les cheveux et la pensée au vent.
Soudain, tournant vers moi son regard émouvant
“Quel fut ton plus beau jour? “ fit sa voix d’or vivant,
Sa voix douce et sonore, au frais timbre angélique.
Un sourire discret lui donna la réplique,
Et je baisai sa main blanche, dévotement.
- Ah! les premières fleurs, qu’elles sont parfumées!
Et qu’il bruit avec un murmure charmant
Le premier oui qui sort de lèvres bien-aimées!
ID:
444858
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 23.08.2013 06:44:58
© дата внесення змiн: 26.01.2026 22:07:05
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
