|
У тиху ніч, таку місячну і ясну,
Підійду до вікна і попрошу у Бога:
Отче, благаю, бережіть тих, що люблю,
Тих, що одна з ними в мене дорога.
Тих, що мені дарувало життя,
І тих, що пішли із нього.
Нелегке із ними буття,
Та без них, іще більші тривоги.
Бережіть тих, по моїй хто вині
Тримає на мене образу.
Я клянуся, в німій тишині
Я каюсь за це щоразу.
Я прошу, бережіть і тих,
Кого вже не повернути,
Тих, що сидять на хмарах срібних,
У небо синєє вбуті.
Я прошу, бережіть найрідніших,
Тих, без кого я не я.
Тих, кого раню найбільше,
Тих, що моя сім*я.
Господи, благаю, бережи моїх друзів -
Мою другу сім*ю.
Як можна без когось із них?..
Я ж не переживу...
Я прошу, бережіть, тих, кого люблю,
Тих, хто частинка моя.
Тих, хто за тисячі кілометрів,
Та все одно вони там, де і я.
Отче, я прошу, бережіть Україну,
Бережіть мою землю святу.
Любіть її, як рідну дитину,
Любіть її, сироту.
Бережіть її краєвиди
І прохолоду її річок,
Охоронців її: гори й бескиди
І наш український танок.
Бережіть мою мову рідну,
Ту, що ми душим в колисці ще немовлям.
Ви збережете, я маю надію,
Збережете те, що я зву життям.
Те, що в серці завжди моєму.
Тих, кого любитиму і люблю.
Те, що відчуваю душею.
Тих, за кого Тебе, Боже, молю.
ID:
350577
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.07.2012 19:29:56
© дата внесення змiн: 26.09.2012 15:17:54
автор: Настя Мозгова
Вкажіть причину вашої скарги
|
