Все дуже сумно: сядь і плач.
Ну як же справитись із болем,
Коли не тоне в річці м’яч,
А тонуть сподівання волі?
Всі мрії про людське життя,
А не буденне волочіння,
Про справедливість почуття
І всенародного спасіння.
Коли настане світла мить,
І сонце щиро усміхнеться,
І буду чути, що летить
Моя душа, моє натхнення?
Коли відчую я в собі
Не сум, не докори сумління,
А щиру радість у труді
І світлу мудрість сьогодення?!
