Прошу, молюся, закликаю,
нехай у неї все буде гаразд.
О Боже, милий мій благаю:
"Ти збережи її на добрий час."
Нехай в житті у неї сонце сходить,
хай ластівки завжди несуть весну,
нехай двійнятку діток вона родить.
Хмм... ще памятаю мрію ту одну.
Прошло усе у неї в сердці Боже,
а я картаюсь, мучусь, як завжди.
З надією, що молитва допоможе
забути її хочу. Поможи.
Щоночі присилаєш в снах її,
щовечора даруєш її спогад.
Я вже втомився і задуми твої
мене дратують, наче дурний догад.
Надія дійсно умира остання.
(В моїм титаніку вона іще жива.)
Ти, Боже, непочув мої благання,
чи просто забуваєш всі слова.
Ось на сьогодні все мій Боже,
спасибі, що ти дав мені життя.
І вірю я, Що ти всеж допоможеш,
Бо я Люблю її, й немаю каяття.
