Не гріє сонце рук моїх холодних,
і дощ вчорашній не сховав сльозу.
У тлі думок і слів твоїх солодких,
знов листопад навіює журбу.
Хвилює тиша,і немов прозора,
і попіл вітер миттю розігнав.
Осінні дні-душа моя самотня,
про почуття ти так і не сказав.
Любов одна,та безліч її копій,
фальшивих і наївних сподівань,
та хто навчить приборкувати спокій,
коли втомилось серце від чекань?
Якось ніби просто прозвучало так про наявність фальшивих копій любові, проте - як ілучно сказано, адже ми інколи все життя блукаємо серед копій тих! Молодчина.