В очах туман, пропали всі слова,
Я , ніби пташка, в піднебесся лину.
Чи я жива, чи я вже не жива,
Серце як молот в грудях без упину.
Не знаю скільки так часу пройшло,
Поки нарешті я прийшла до тями,
Тебе вже поряд мене не було,
А я тягнулась до тебе губами.
Я вдячна долі, що ти є такий,
За твій мені приємний подарунок:
Такий солодкий і такий п’янкий,
Мій перший справжній, ніжний ПОЦІЛУНОК.
