На мій скромний погляд, ми - фарби, прості акварелі,
Що жили у тісній картонній коробці, як люди у місті,
Серед інших таких фарб: лілово-рожевих, похмуро-сірих,
Аж поки... Бородатий маестро згадав про нас, він великий маг,
Бо вміє змішувати різні відтінки.
Він торкнувся наших сухих душ пензликом м'яким із хвостика рудої білочки:
Синя і жовта плюс вода і закон дифузії - нас змішав у зелений.
До слова, тоді була весна.
Ми стали стеблами квітів і бруньками,
З яких пробивалися липкі перші листочки.
Але нам не світило сонце, а просто лампа, настільна…
Була ніч. ..І, о Боже! Я зрозуміла-ми Не СПРАВЖНІ,
Ми зелені, але штучні, у наших клітинах не відбудеться фотосинтез,
Бо нема хлорофілу-лише фарба.
ялинка теж несправжня, як і ковбаса в магазині 
все іллюзія 
