Можливо, зовсім не така є,
Якою бути хочу я.
Можливо, втілена в зірках я –
Куди несе нас течія?
Можливо, небо чистим стане
Й таким далеким день за днем.
Можливо, з чистого листа ми
Змалюємо життя вогнем.
Та небо, як завжди, далеко,
Чорнил не вистачає вже.
Я легко йду! Вирує спека.
Вже не сумна. Так не бентеж.
Аби у відповідь всміхнутись
Й парфуми в сумочці лежать.
І половинкою щоб бути
Твого сердечка? Як душа
Оману не жаліє зовсім,
Тоді і серце – втілить грози.
Навіщо дарувати просто
Жахливі і пусті слова?..
І про життя й любові Космос
Нам говорити. Відчувай.
Думки ночами яскравіли,
У Сонця день – й жасмину тінь.
Чи приховати квітку білу
В своїй долоні... Золотій?
Як радять нам: запам’ятай ти
Той день, коли не вірив в час
Душі людської, повертатись
У втрати час? Навіщо? Враз
Слова оманою яріли,
Немов брехливі ці слова...
Покари чи залізні стріли?
Душа як чиста і жива.
Як помилятися не варто,
Лише горіти і палать.
Адже у сьогоденні – втрати
Уже немає, як земля
Бажає нас любити завше,
Не варто нам втрачати дар
Ясної віри, серця чаша –
Спокуса чи хвала. Вертай!
Не знаєш, потім що настане,
Любили люди як усі,
Ті люди, що ріднились! Навіть
Дарують вирок – тільки сіль.
Який не признаний тобою!
І досі вітер у журбі,
Аби схилилась головою
Журба – не вирок і не біль.
Коли світає небо – сяйво!
І суд уже настав. Настав.
Злочинець усміхнеться жваво,
Щоб замовчати. Світ згасав.
І небо більше не сумує,
І голуб до голубки вже
Не гомонить. Квітки й минуле,
Ті білі квіти, що заснули,
Які випробують... лише?
Які покарою зігріли,
Як неземна або земна
Прекрасна чистота – квіт тіла...
Пробачення чи варто в днях
Нам проректи?.. Скажи. Однак.
28.06.2010 / 11.12.2025. 16:44.
гарно
