Ми забули Бога
В золоті тенета закували душі.
Охололо серце, там вогонь погас.
Ми забули Бога, сором нас не душить –
Павутиння з серця вже зірвати час.
Хай прозріє розум, оживе сумління
І вогонь у серці запалає знов.
У зерна любові виросте коріння,
Запанує в світі злагода й любов.
