Нехай.Нехай все буде як є.
І запашними бузками і ваніллю
Червень.
А Ти
Так зворушливо кидаєш
майже щирий смайлик.
Слухати.Слухати.
В полі нас зовсім,
таки справді
Двоє.
І перш ніж піти у вогонь,
Я налюблюсь Тебе.
Усміхайся.Приймай мене як дар,
Зоредар,
Володар,нехай говорять.
Я вже набрала трав,щоб вилікувати князя.
О,посланець,знав би ти
куди потрапив.
Ти його травник.Ах!
Розплачуйся.Усміхаєшся?
Не потрібні мені Твої гроші.
Поле.Майже ніч.Скидаєш
вишиту матір"ю сорочку.
Не усім ціна- умовні одиниці.
Добровільне рабство.
Ти прийдеш ще,
наступного дня опівночі.
І я купатиму Тебе у своєму джерелі.
На пам"ять- кований Сварог.
І мої колискові очі.
Хитається, гойдається місяць
Гой-да,гой-да..
Молодість і трави..
Трави кажуть:"втікай!"
А серце..."відьма!" -чую з лісу,
крізь поле і ніч-снують люди.
Твоя змія- наречена каже - я причарувала.
Боляче.В"яжуть, б"ють.
А Ти мовчи, мовчи!
Іще зустрінемось.Я обов"яково одягну
Тобі Сварог.
Полум"я ковзає з дерева до ніг.
Я не відчуваю болю.
Князь помирає.
Ти не дав йому моєї трави?
Мовчиш.Так незворушно,
так спокійно дивишся мені в очі.
В моєму лоні -Твоє дитя,
а небо паде дощем на мене, на волосся,
на груди, знак місяця.
Розуміш, що болить не мені .
Це Ти у мені.Душа князя- мала б переродитись.
Сама порвала усі нитки долі.
Очищена!
Очі.Мій князь.
