Темна ніч, безсоння ніч,
Лиш поодинокі зорі,
Я не знаю в чому річ,
Щось мені шепоче море.
Щось шепоче, а я мрію,
І лоскочуть пальці хвилі,
Бачу твої очі, вії,
І цілую руки милі,
І тобі, посеред ночі,
Темну зруйнувавши тишу,
Що кохаю прошепочу,
І з тобою буду лише.
З квітів на піску складу
Чарівне твоє ім''я,
Щастя пронесу й біду,
Із тобою, разом я...
...Та зірветься лихий вітер,
І вода з небес лине.
Віднесе у море квіти -
Не кохаєш ти мене.
Хвилі битимуть каміння
Будемо разом востаннє -
Зійде сонячне проміння
А зайде зоря кохання
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от чим чим а курортним романом не довелося обзавестись... про море я тоді думав асоціюючи те що було в душі з хвилями... спочатку х теплими ніжними... прозорими... такими як в п,ять ранку... і які до обіду легко перетворювались на великі.. брудні і неприємні...