Сім струн,- у них журба і радість
У них горить любов і віє заздрість
Натягнуті з кінця в кінець
В однім,- рождення,
в другім,- смерть.
Як лиш вони відчують
дотик рук
То з них поллється довкіля
чудовий звук
Щоб тішити утомлені серця
Сьогодні. Завтра…
Певно й без кінця.