UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Василь Гаврилишин: Чернетки - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олена Мосійчук, 31.12.2025 - 10:23
Рада знову бачити!  З двох коментарів, які написала оберу інтуітивно все ж перший.Дякувати Богу, є сайт поезії, де краєм ока можна побачити інший світ. "Завітайте в Єгипет". Деколи можна і так  Можливо ще і про Грузію почитаємо у Вашому мандрівному циклі?! Вже дуже давно мрію туди потрапити. Дай Бог, щоб війна закінчилась і ми усі знову зможемо пізнавати світ не лише віртуально. З прийдешнім Новим роком Вас, Вас) Хай наступний рік стане роком перемог, мудрих інсайтів, приємних новин та великого щастя!  Але з дельти Нілу не пийте! Василь Гаврилишин відповів на коментар Олена Мосійчук, 31.12.2025 - 11:34
Дякую Вас теж зі святами! Можливо і напишу, я люблю приморські країни. Особливо Середземноморʼя, але завжди можна зробити винятки) Натхнення Вам! DIM, 31.12.2025 - 07:04
Хизуймося, бо ми того варті або Бедуїнам напоказ (З прийдешнім Новим роком! Бажаю всім добра і мирного неба!) Горова Л., 30.12.2025 - 22:23
У липні 2025 року на фронті тривали запеклі бої, особливо на Покровському напрямку, де ситуація загострювалася, а окупанти намагалися наступати, кидаючи в бій, зокрема, жінок-зець, але отримували значні втрати від українських дронів та артилерії, що приводило до знищення їхньої техніки та особового складу. Водночас, Україна завдавала ефективних ударів по російській інфраструктурі та техніці, збивала ракети, фіксувала зрадників, а Росія продовжувала обстріли українських міст, як-от Черкаси та Одеса. То ж пропоную назву: Подалі від війни. Василь Гаврилишин відповів на коментар Горова Л., 30.12.2025 - 23:11
Один чоловік запитав у Сократа: – Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг? – Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита. – Три сита? – Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда? – Ні, я просто чув це. – Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше? – Ні, навпаки. – Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти? – Ні, в цьому немає необхідності. – Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити? - додав філософ і обійняв свого друга.
Горова Л. відповів на коментар Василь Гаврилишин, 31.12.2025 - 11:42
Дарма витратили час, я знаю цю притчу. Але ж тут зовсім не про те. Я не мала часу заходити на Вашу сторінка, але зовсім не сумніваюся, що твори Ваші багатогранні. І окрім інших країн опис України, її незламності, її козацького духу , її багатої історій, дивовижної природи займає належне місце. Я не знаю, чи пишите Ви про реалії українського сьогодення. То не кожному під силу, і в тому, що хтось не пише про війну, немає нічого поганого. Може, в людини її і так в житті більше, ніж витримує нервова система, і віршотерапія - то спасіння і лікування. Я про Ваш заклик, який мені видався недоречним. Написали, назвали, запрошуйте прочитати в загальному чаті. Так роблять. А згуртовують навколо себе такими закликами: а давайте но долучатися дл збору на допомогу військовим. На такий заклик я б обізвалася. Як от заклик поета Олександра Обрія донатити на дрони, якими він воює на Харківщині. Я тільки про це. Василь Гаврилишин відповів на коментар Горова Л., 31.12.2025 - 19:38
Колись я багато писав про Україну, дещо тут опубліковано. Найближче мені тема кохання, емоцій, я вважаю себе імпресіоністом. Молюся на Павла Тичину та Артюра Рембо. Публікую тут свої чернетки як цей вірш. Згуртовувати навколо себе нікого не хочу. Хочу писати українською та й усе. Нічого більш не люблю так сильно як вірші і на жодній мові не можу так спритно орудувати словами як на своїй.Робота над такими серйозними темами як війна чи історична спадщина - це не буде «халтура» на один вечір. Я ношу в собі задумки, але вони надто далекі від втілення. Для цього треба поїхати в серце України - на Полтавщину, в Київ чи на Шевченкові кручі. Поговорити зі своїми людьми, можливо дійти певного життєвого досвіду. А зараз я читаю тих хто писав раніше і вчуся від них. Вчуся писати про любов, молодість, етюди і може колись напишу щось значне. Я тільки на початку своєї літературної дороги і все що я випускаю на світ має для мене велике значення. |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
