Уже два роки, як вода
Зламала тишу — як біда.
Як чорний грім у мирний день
Прийшла в наш дім рашистів тінь.
Ми досі чуємо пульсацію води,
Не опускаємо свої надії-стяги;
Бо там, де людяність зміцнює мости,
Земля воскресне з попелу відваги.
Два роки хвиля носить наші сни,
Холодний дзвін війни гойдає води...
Зірвала греблю темна ніч біди —
Наша земля страждає без свободи.
Ми пам’ятаєм кожен вибух й звук,
Як лився з неба смерті щільний стук.
Та не згасає наш тривкий вогонь —
Херсон тримається! І Бог тримає з Ним долонь.
Запалюємо не прокльони — свічники,
Несемо світло крізь важкі роки.
Бо наша відповідь — не крапка, а сигнал:
Живе народ, що землю не віддав!
Нас не зламати! З пам’яті росте
Нове життя — крізь біль і сум прямує.
Херсон живе, хоча йому болить —
Він світить там, де темрява панує!
