Стрекоза красива..
Краси переливи
Звучали в травичці,
кохання мотиви.
Метелики поряд,
мов зорі порхали у танку.
На її вроду вони мов на мед,
природи ж секрет.
Порхала із кожним у танку вона.
Така дивовижна,
вродлива,
чумна.
Її рухи легкі,
як вітер між гілля..
Зачаровувала кожного
Крилом обласкала.
На сонечку виблискує
в сонячних промінцях.
Ніби грає музика в її ніжних лапках.
Кожен погляд за нею в польоті
та навздогін, в просторі лунає дзвін, лунає дзвін..
Летять.
І серце у траві від пісні її бринить.
Вітер співає так тихо, тихо
Під яскравими зорями
Небо малює , картини пише на
блакитнім просторі, ніжно шепоче про зорі.
І кожен мазок, мов комплімент,
дарує мов би стрекозі неймовірний букет.
Природна магія ж чарує.
Метелики крутяться в дивному танку.
Стрекоза їх веде у легкому шовковому
русі небесного, неймовірного танку.
Звуки ночі шепочуть нам казку свою.
Вона королева серед комашок в раю.
Стрекоза виблискує в краплинах роси,
Ніби грає музика у моїй душі.
Кожен погляд на неї,
ніби політ, ще мить й вона полетить,
Серце моє у траві й від пісні бринить.
Чудовий вірш! 
