Як криво писані сонети
Зав'ється золотий словесний хмиз
Палатиме тяжкий каприз
І заблищать примарні силуети.
Заманить вигаданим ритмом
Змалює з мертвого портрет
І, як не прожитий момент
Заграє скрипки злої миті.
Душа впаде в нужду буденну,
І тіло зплавиться в огні,
І очі змутяться в пітьмі
І підпис зітреться об землю.
