Я чую вітер, він йде ні звідки,
і курс тримає в нікуди,
він подих свій спиняє лиш зрідка,
не знать його подоби: чи вітер правди, чи біди?
Він легкий, спритний, дух свободи,
нема перепочинку, життя торує вдалечінь,
швидкий момент шукає знов нагоди,
вже звершень видно миготінь.
І крутить вітер колесо невпинно,
на ньому секторів юрба,
ти вічна подруга, величності її Фортуна,
моя надія, радість і журба!
