1 4 7
⠀
Мислить, головним є й на коні,
Всіх убив, ні разу не попався,
Хай йому являються вві сні.
Жахом негнучкі дитинні пальці.
⠀
Щоб кошмар нікуди цей не зник,
Спати як захоче він спокійно!
Бачить хай злетілий черевик,
Закривавлені, брудні коліна...
⠀
Хай благає: "Досить, пожалій"...
А дівча, яка жила ще зрання,
На тридцятирадусній жарі
Остигає скоро й невблаганно.
⠀
Хай трясеться, хай кричить гебня.
Спокою не дасть йому ніколи:
Плюшеве на грудях бобреня,
Зошити, які неслись до школи.
⠀
І коли здихати він почне
В дурноті своїй і нечистотах,
В небі сонце яро спалахне,
Кличе мов когось, чи щось турботно.
⠀
Ніби поряд з ним між інших сил
Ці худенькі, вимазані в сажу,
Стануть Ліза, Кіра і Максим.
І кивнуть.
Нічого не розкажуть...
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
⠀
Alja Khajtlina
· ⠀
Сто сорок седьмой день
Думает, он главный, на коне,
Всех убил, ни разу не попался,
Пусть ему являются во сне
Детские негнущиеся пальцы.
Пусть ему является кошмар,
Каждый день, едва глаза закроет:
Отлетевший в сторону башмак
И коленки, грязные от крови.
Пусть он молит: "Хватит, пожалей".
Та, что миг назад была живая
На тридцатиградусной жаре
Так неумолимо остывает.
Пусть трясётся, пусть кричит "уйди",
Но навек не даст ему покоя
Плюшевый бобрёнок на груди
И тетрадь для подготовки к школе.
И когда он станет подыхать
В тошноте своей и нечистотах,
Станет солнце в небе полыхать,
Будто позовёт кого-то, что-то,
Будто рядом с ним средь прочих сил
Тонкие, измазанные сажей,
Встанут Лиза, Кира и Максим.
И кивнут.
И ничего не скажут.
0 коментарів
ID:
953966
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.07.2022 15:22:23
© дата внесення змiн: 19.08.2022 22:21:09
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
