мої кістки ламаються
як порожнина безодні
мої слова вриваються
в думки жінок скорботні.
мій голос вже лишається
дихання дівочого життя
я пам'ятаю як кусається
терен квітучого буття.
а ти зі мною залишаєшся
і хоч я склянка випита до дна
в очі мої вдивляєшся і все вагаєшся
і я з тобою почуваюся через роки сама.
