Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Старий стіл - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Променистий менестрель, 08.06.2022 - 13:11
Дуже дуже гпрнюсьо, Валюшо... І я десь про це ж сьогодні іншими словами...![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уже прочитала, щойно від Вас! ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стіл, певно, коли вмів би говорити, міг би багато чого розповісти. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую від душі, Анатолію! ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого незмінного у цьому світі не буває. ![]() ![]() ![]() Галина Лябук, 01.06.2022 - 20:04
Цікава, гарно розкрита тема вірша. Згадалось і про свій перший старий стіл, що зараз нудьгує у батьківській порожній хаті. Дуже сподобалось. ![]() ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З дитинства стіл стояв під образами у світлиці, а вже пізніше, його поставили у літній кухні, де за ним завжди сідала їсти уся сім’я. Спочатку пішли онуки, а потім і правнуки, хоч ставало інколи і тіснувато сидіти разом та це не було завадою до теплих бесід, що велися за столом. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вистоїмо та переможемо! Інакше і бути не може! ![]() ![]() ![]() ![]() Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, стіл мусить бути невід’ємною часткою нашого буття. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|