Хмари світлі і байдужі
Над стражденною землею.
Вітерець рябить калюжу,
Грає голими гіллями.
Це усе колись вже бУло
Та не тут і геть не з нами.
Пташки пролітають тихо
Над закритими гробами.
Смерть неспинно, невблаганно
Відбирає все своє.
Хтось сьогодні вже не встане,
Ну а в когось час ще є.
