Там, у горах високих,
Кришталевi потоки
По камiнню стiкають
У стрiмкий водограй.
Двоє лебедiв бiлих
Опустились на схили,
Очевидно, гадали,
Що потрапили в рай.
А над тим водограєм
Сонце бризками грає.
А на скелях дерева,
Як примари, стоять.
Йде туман понад краєм.
Шум води не вщухає.
Бiлi лебедi тихо
Щось своє гомонять.
Раптом вiтер-шулiка
З гiр метнувся, мов пiка,
Льодяною водою
Буйнi трави облив,
Водограєм крутнувся.
Лебiдь враз стрепенувся,
I вiд бризок кохану
Вiн крилом затулив.
Лютий, 2014
