Поет запалює… святе.
До перемог людей веде.
Горить, як полим’я комет.
Якщо він праведний поет,
У центрі виру і подій,
Ступає першим завше в бій.
Веде на подвиг далебі,
То ж виділяється в юрбі.
І як годиться ватажку,
Як світоч там на передку.
Й коли надії вже немає,
Поет за істину вмирає.
Насіння праведне вендети,
Несли й несуть лише поети.
