На поляні проталинки видно,
Це промінчик залишив свій слід.
Хоч надворі мороз і ще зимно,
Вже весни відчуваєм прихід.
Крадькома, нерішуче загляне,
Кине промінь на кілька хвилин,
Ледь торкнеться повітря весняне,
Та все спинять танки хуртовин.
Десь прокинеться квітка з-під снігу,
Не до сну, всі чекають весну.
Хоч би трохи тепла, чи відлигу.
Ці тривожать думки з напівсну.
Та зима не буває постійно,
Вщерть розтануть холодні сніги.
І десь зникнуть думки безнадійні,
Нададуть до життя більш снаги.
Гарно і майстерно, дорога Надюшко! Піде зима, хоча зовсім не поспішає. А ми зустрінемо з настроєм весну...Щастя Вам і
натхнення, добра і сонячного настрою!