Жовтень, сказав : мені прощавай
Змахнув, крильми лебідь білий.
Злетів , в туман за небо край
За тобою сумую , милий.
Стоїть, в журі- Осінь Золота
Плаче ,небо ллє свої жалі.
Зриває листя несе у даля
І Жовтень в сніжній імлі.
А до зими, ще так далеко
В осінь, завітала заметіль.
Обірваний, політ лелеки
І холодно... в моїй душі, біль.
Зима, в жовтні - немов скерцо
Випав, перший сніг...перший сніг.
Болючий щем у моїм серці
Снігопад, валить мене з ніг.
Зима, замітає твої сліди
В осінь, як сонце тебе чекаю.
Вірю, може у сни прийдеш ти
Іду, в Листопад...замерзаю.
М .Чайківчанка.
Гарно! 
