ЖОВТЕНЬ СКАЗАВ ПРОЩАВАЙ

Жовтень,  сказав  :  мені    прощавай
Змахнув,  крильми  лебідь  білий.
Злетів  ,  в  туман    за  небо  край
За  тобою  сумую  ,    милий.

Стоїть,  в  журі-  Осінь  Золота
Плаче  ,небо  ллє  свої  жалі.
Зриває  листя    несе  у  даля
І  Жовтень    в  сніжній  імлі.

А  до  зими,  ще  так  далеко
В  осінь,  завітала  заметіль.
Обірваний,  політ    лелеки
І  холодно...  в  моїй  душі,    біль.

Зима,  в  жовтні  -  немов  скерцо
Випав,  перший  сніг...перший  сніг.
Болючий  щем  у  моїм  серці
Снігопад,  валить  мене  з  ніг.

Зима,  замітає  твої  сліди
В  осінь,  як  сонце  тебе  чекаю.
Вірю,  може  у  сни  прийдеш  ти
Іду,  в  Листопад...замерзаю.
М  .Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Чайківчанка