Білими стразами зима,
Уміло прикрашає плечі,
І день помандрував у вечір:
Дороги іншої нема.
Розмалював шибки мороз,
Сліди покрила завірюха,
Іду мелодію цю слухать,
Що насалоджує - всерйоз.
А потім тиша - вечір спить
Лише звук кроків - ніби гами,
Летять метелики ночами,
Зимових див- апофеоз.
Чи небо так ховає сльози,
Побачиш їх лише в долоньці,
Ранок народиться від сонця.
Всміхнеться - плакати не гоже.
Галина Грицина.
