У що ти віриш літньої пори,
Коли шумлять в садах черешні й груші,
І твій літак кудись на південь рушив
Й вечірне сонце як вогонь горить...
А восени, коли короткі дні
Та ностальгія мокне у калюжаж...
Ти віриш, хтось далекий, мудрий дуже
Цю зустріч спланував тобі й мені...
А взимку вітер виє за вікном
І мерзне все, здавалося б, і плаче...
Ти віриш, хтось усім усе пробачить,
Що кров'ю змили й запили вином...
А навесні в нарцисових полях
Чи віриш ти в безсмертну нашу душу,
Яка у Вічність неодмінно рушить...
Яку не візьмуть полум'я й земля...
ВАЖЛИВО - ВІРИТИ. бЕЗ ВІРИ НЕМАЄ ЛЮБОВІ, НЕМАЄ ЖИТТЯ! 
