.. мовчала ти
... І стомлено дивились очі
У простір привідкритого вікна,
У далечінь...
У закутках збиралась ночі
Темінь
й увись здіймалась, наче, два крила,
Здавалось, ніби, зачиняє синє небо,
Повільно розсіваючи вогні...
Шукав я марно в собі шлях до тебе
Та мрії залишилися у сні...
І у вечірніх сутінках крізь час побачив
В майбутнє неясне слабкий місток
В мовчанні золото!
І темна ніч пробачить
Безсоння,
ніжність
й шал чужих думок..
