Надворі тиша... Передзим"я.
Ніщо ніде не шелесне.
Повільно входить надвечір"я,
Повітря холодом дихне.
Усе завмерло у чеканні,
Ось-ось уже прийде зима.
Ледь чути осені зітхання,
Та все це, знає, що дарма.
Десь трісне тихо змерзла гілка,
Там писне пташка у гнізді.
Земля в мовчанні, лист - прожилка,
Її зігріє у біді.
Лиш вітру нікуди сховатись,
Злетів останній жовтий лист,
Та треба ж якось рятуватись,
Для цього має тонкий хист.
Злетів... Німу порушив тишу,
Всіх врятував від німоти.
Мелодію згадали найніжнішу,
Забули про чекання і страхи...
до мурашек даже! 
Приємно читати таку теплу душевну красу! 
