"Талановитий, мудрий, бездоганний,
Всіляких маєш безліч Ти чеснот!"
Здригався сад навколо від "осанни"
Та хрусту віття, що ламав народ
І вистеляв, де мав пройти Месія.
Кортіло всім торкнутись Його рук,
Якими Він Життя зернини сіяв...
Та погляд свій на все це мав... віслюк,
Що віз Христа-Спасителя на спині
І думав: "Ой, який я молодець!
В пошані у народу я віднині,
Образи всі зведуться нанівець!
Для мене чоловік рубає вайю,
Цих радісних пісень для мене звук!
Я гордість величезну відчуваю!
Тепер я найповажніший віслюк!"
Коли в наш бік "осанна" пролунає,
Не скаламутить дух хвала ота.
Хай кожен з нас одразу пригадає,
Що образ на собі несе Христа.
Хвала людині, що побачила колись такий мудрий смисл у цій Євангельській події. Наша справа - заримувати, аби якомога більше читачів змогло зайвий раз згадати цю притчу. Дякую, Євгене.
ого! да это басня, Ярослав!
в самом высоком разумении этого определения. а знаете, ведь некоторые знатоки мировой литературы, Крылова ставят выше Пушкина!!! тут особый талант. дерзайте, очень неплохо получилось у Вас.
Спасибо за добрые слова, Володя, слышать их от Вас приятно вдвойне. Осмелюсь переадресовать их, с Вашего позволения, Самому Подателю всех благ и талантов, дабы не уподобиться вышеупомянутому ослику
якісь подібні роздуми у мене виникали, коли дивилась, як Папа Римський мив ноги в‘язням. як потім складається їхня долі, чи зростають шанси на амністію? а, зрештою, віслюк конем не став