Нові сторінки печалі
Гортає моя земля,
Про весну птахи кричали
Й про напад на Крим Кремля.
Схотіла світ перекроїть
Кремлівська важка рука,
Та наших нових героїв
Ніщо уже не зляка.
Озброєні сильним духом,
Де віра й любов сплелись,
Такі ж вони, відчайдухи,
Як предки-діди колись.
Ідуть і у бій без зброї,
Боронячи власну честь,
За землю – не за корону,
Бо вільна в них кров тече.
Таких – ані залякати,
Ні кулею не спинить,
Для них Україна – мати,
Вони ж є її сини!
24.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Це точно, нашi вiйськовi е великими патрiотами своеi землi. Справжнi героi вони, не дозволяють Путiну i його шавкам вiдривати вiд Украiни шматки.
Тiльки от у вас у 4 рядку - якось, коли кажуть про напад на когось, то мають на увазi, що напад на краiну, навiть, якщо вiн на один з ii регiонiв. А у даному випадку може виникнути думка, що Крим - це щось окреме, сам по собi. Може вам цей рядок трохи змiнити: "Й про Крим пiд п'ятою Кремля".
Дiйсно, птахи у порiвняннi з ними набагато мудрiшi cтворiння, а можновладцiв - тих хвилюе виключно власне збагачення.
Нi, просто, зазвичай слово "напад" пiдходить бiльше до слiв про усю краiну, навiть якщо i "зеленi чоловiчки" з'явились лише у деяких регiонах. А поява засланих козачкiв у окремих регiонах, то краще звучить - "захоплення Криму", "загарбання Криму" - щось у цьому стилi.