|
Одного разу, тільки-но з’явились зорі,
до легеня сучасних наших днів
прийшли дві панночки, немов з чудових снів,
як сестри схожі, лиш напівпрозорі:
— О, красеню, ти розсуди наш спір,
наскучило постійно сперечатись.
Хто кращий з нас? У тебе добрий зір,
то нам скажи, щоб більше не вертатись.
Привітні голоси, повільні рухи рук,
обидві, як з картин, написаних з талантом.
Одягнені в найтонший, ніжний шовк,
на таліях стрічки вузенькі з бантом.
— О, діви, хто ви (якщо це не гра!)?
Скажіть на милість, як вас величати?
— Багатство я, а це моя сестра...
— Я Бідність — просто так запам’ятати.
Шляхетний хлопець вже не радий диву —
збагнув, що вибір буде непростим.
Якщо відмітить Бідність особливо,
то інша може розлучитися із ним.
Якщо Багатство — звісно, буде щиро,
але чи Бідність це йому простить?
Так може статись, що за ним постійно,
прив’яжеться примарою ходить.
— Не можу я, ви дві — такі чарівні,
дістали в спадок вроду й блиск Харит.
Пройдіться, прошу, щоб були нарівні,
щоб ще помилуватись вами міг.
— О, Бідність, ви розкішна як весна,
коли граційно віддаляєтесь від мене.
Багатство надзвичайна, слів нема,
якщо назустріч, як лебідка плине...
03.2017 р.
ID:
753950
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.10.2017 08:26:57
© дата внесення змiн: 14.04.2018 09:36:00
автор: Таня Світла
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую, приємно...
