Так би й блукала,-у твоєму волоссі
Коперсалась би ніжно у хвилях нічних
Цілувала би руки на травах, в покосі
Милувалася б небом в очах голубих
Цілий світ у мережках, на білій хмаринці
Серед дивних людей, ти знайшовся такий
Обіймаєш думками, з вогнем наодинці
Запалюєш сонце і погляд стрімкий
Заплутує ніжки, сплітає в колосся
В купелі із льону закохана синь
Примружує очі,а в жмутку волосся
Блукають долоні аж терпне полинь
