Ми часто живемо на грані
любові, нервів, почуттів,
стрічаємо світанки ранні
й кохання захід у житті.
Все топчем ряст, немов існуєм,
існуємо – не живемо!
Життя безцінне тане всує,
а ми вперед спішимо…
По лезу ковзаємо бритви
чи скніємо у інший час,
але шаленої гонитви
витримує не кожен з нас.
Та зупинись перед обривом,
хоч на останній стань межі –
не балансуй на грані зриву,
як там не манять міражі!
10.08.2017
