Допоки сонце – Божий колобок,
Виплигує з вікна чаклунки-ночі
І котиться, мов нитковий клубок,
Стезею неба день за днем охоче,
Лишає позад себе промінці,
Що гріють землю і її творіння,
Допоки плюскіт хвилі у ріці,
Любов живому напува коріння,
Допоки соком мрія виграє,
Немов дозріле виноградне гроно,
Слабкому сильний духу додає
І носить праця, а не лінь корону –
Сади цвістимуть і ростиме хліб,
Птахи співати будуть оду літу.
Любов, добро і праця – це не дріб,
Кити, які тримають щастя світу.
Коротко, мудро, талановито....Будь крилатою завжди!
