Так неначе б той час скаменів,
І скульптурні ті жести і звуки,
Назавжди я в собі зупинив,
Щоб не знати душевної муки.
Тож чи варто мене ще й прощати,
Сам не знаю за що і коли?
І чи можна в ті дні повертати,
Коли разом у щасті були?
Хай Бог простить і я прощаю.
Так живу. Йому життя ввіряю.
Не ганю нікого словами,
Молитовно я завжди із Вами.
