Сонце сіло за горою,
Тихий вечір й де до нас,
Вже у небі вечоровім
Місяць вийшов погулять.
Миготіли ясно зорі,
В ліжка кликали малят,
Сон прийшов їх колихать
І казки привів з собою.
Кожне слово те казкове
Вміє в душі засівать
Зерна доброти й любові,
Мудрості усіх навчать.
Звать у світ той кольоровий,
Загадковий, що й казать.
Дітки слухати готові
Й солодко до ранку спать.
Так ніжно! Гарно!!! 
