Ти зрадила мене,
як жовтень щасливі дерева…
Квитки у осінь
вже тримає в руках серпень…
В серце
саморізи
вкручуєш, та не сталеве
воно,
болить…
І лити
буде небо прозорий
відчай…
Від чаю душно,
відчайдушно
вдома
стане
по тому,
як ти не прийдеш…
Відчиняючи
двері,
проковтну
пустоту
і ту
тишу…
Дуже боляче... 
